Дівчина Осінь
Вона гляне у вікно
і розтопить сяйвом ніч,
випиваючи вином
всю пітьму при світлі свіч.
Її погляд теплоти
спонукає до життя
кожну квітку самоти
одержимим почуттям.
Я на лавці у парку,
сяду вранці і в думках
мрію, що вона в танку
чудом лине по стежках,
моя діва золота,
завше радісна і мила,
її тепла доброта
дасть мені коханням крила.
Діво осінь чарівна,
почуттям сліпи ясніше,
коли щастя вже сповна
- обійми мене сильніше.
Про прекрасне розкажи
нескінченним листопадом
і любов заворожи
золотистим водоспадом.
Віктор Цвіт 19.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2017
автор: Віктор Цвіт