Сіяє небо лазурове в вишині
Обрамлене над горизонтом світлим,
Немов легким туманом білим, вдалині
Прозорим хмаровинням ледь помітним.
З яскравої блакиті сяючих небес
Сліпуче сонце радісно ясніє
Й промінням грає. А з долин, чи з гаю десь,
Якийсь різкий холодний вітер віє.
Помалу тане сніговий покров землі,
Біжать собі струмочки блискотливі,
На віражах іскряться хвилечки малі
Піщинками алмазів пустотливих.
Божественно приємний перший день весни!
Як світить сонце й ніжно пригріває
Наперекір різкому вітру із долин!
Від пестування серце завмирає…
27.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756765
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2017
автор: Martsin Slavo