БУДИНОЧОК З СЕРДЕЧКАМИ (з циклу ЧОРНОГОРА)
«Чекай!» - сказав коханий і пішов,
от і чекаю вже двадцяту осінь
в будиночку, де розцвіла любов,
де в пам’яті вона не в’яне досі.
В чоловіків – то мандри, то війна,
забави, соколині полювання...
Жіноча доля всіх часів одна –
чекати милих, берегти кохання.
Отак і я: вдивляюсь у вікно,
бо милий заповів, щоб я чекала,
а час іде, і я уже давно
з кімнат поприбирала всі дзеркала.
Та знаю, що упав на коси дим…
У ліжку гріє ноги сіра киця.
Усміхненим, веселим, молодим
Коханий друг мені щоночі сниться.
Щодня здається, з мандрів та забав
повернеться він завтра до містечка…
Щоб милий наш будиночок впізнав,
на дверях вимальовую сердечка.
©Т.Л. вересень 2017
Історія cтворення твору:
Ці старенькі двері я побачила на одній з вузесеньких вулиць старовинного приморського містечка Герцог Нові (Чорногорія).
Вони мене зацікавили більше, ніж історичні споруди - фортеці, якими славиться місто: іспанська, турецька, генуезька… Яка таємниця живе за цими дверима?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2017
автор: Лавинюкова Тетяна