Люди не вміють любити,
це притворство лише це гра
люди не вмію і жити
ось така є правда моя.
Ви лиш гляньте до чого всі прагнуть
до багатства і лінощів, лавр,
і маски свої зранку натягнуть,
в серці кожен лишивсь динозавр.
Рідко хто в еволюцію стане,
щоб кохання пізнати сповна,
розбиратись ніхто вже не стане,
чи любов ця є щира й п'янка.
Чи вона є у серці на днищі,
чи в мозгах, чи у штанях вона,
чи горить вона на вогнищі,
чи затушена кров'ю вона.
скільки спроб було серце пізнати,
і своє і чуже, навіть спільне,
але серце чуже це є грати,
це залежність, кохання невільне.
Це контроль, підсвідомий, емоцій.
чого хоче насправді душа?
Не кохання, а радощів хоче,
ейфорії так прагне вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2017
автор: Новосад Руслан Віталійович