Йди, кохана, на руки до мене,
Притулись до моєї щоки.
Слово "літо" нараз однойменне
Із коханням... Це здогад такий...
Посивілі розпущені коси
Помережили неба блакить.
Так, кохана. Це осінь. Це осінь
У віконце твоє стукотить.
Ще палають вечірні заграви,
Сублімована пристрасті суть,
Та нічні наполохані трави
Набирають осінню росу,
Щоб уже не зайнятись вогняно,
І очікують холод зими...
Йди на руки до мене, кохана.
Притулись... І мене обійми...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117102400769
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2017
автор: Серго Сокольник