Ти є...
Випити любов до дна, скільки дано тобі, скільки відміряно вагами небесними, нехай - отруїтися нею, захворіти потім назавжди. Будь, що буде потім, а зараз так тобі призначено, дар поклали в руки, втримаєш чи?
Чи зможу, коли духу вистачить випити, не злякатися, за посмішку лукавою іронією не сховати розгубленість свою, здивування своє: «Ось це ... все ... - мені? Так багато?
Так щедро? Так непередбачувано? »Потім очі закрити, затамувати подих:
-Як люблю тебе, як люблю ..., чи можливо таке - так любити ... - шепотіти тобі поглядом, знаючи: переливається моя любов через край - бачиш ти ... знаєш це.
Відстань ... - ніщо, якщо кожна клітина душі твоєї просякнута солодкістю цією, гіркотою цією, радістю цією ... - тобою. Ти є ... Є. Тоді ... задихнутися від щастя ... Небо за це дякувати ...
Ти є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756857
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: Калиновий