Ще трошки милий потерпи,

Ще  трошки  милий  потерпи,  
ще  трошки  милий  мій  благаю,  
тебе  нізащо  у  житті  не  полишу  
і  ти  це  знаєш.  

Як  ти  колись,  як  я  вмирала  
зі  мною  був  єдиним  цілим  
і  до  останньої  хвилини  
я  теплий  подих  відчувала,  
я  теплий  подих  на  щоці  
і  сльози  теплії  твої  
я  відчувала,  відчувала.  
А  потім  як  мене  не  стало  
ти  сам  лишився  на  землі.  

І  думка  в  голові  одна,  
твоїй  на  довго  заселилась,  
коли  прийшла  в  наш  дім  війна,  
прийшла  й  на  сході  оселилась,  
я  знала  милий  ти  підеш,  
з  небес  за  тебе  я  молилась.  

Та  ж  доля  має  інші  плани,
ті  що  не  зміниш  молитвами.  
І  в  один  день  дивлюсь  з  небес  
а  ти  уже  лежиш  й  вустами  
повіря  подихи  останні  
вхопити  пробуєш  свої.  
Здригнулись  небеса  тоді  
коли  побачити  картину.  
Лежить  солдат  увесь  в  крові,  
а  поруч  з  ним  сидить  дівчина.  
І  як  і  він  її  колись,  
до  себе  ніжно  пригортав,  
й  вона  до  нього  вся  прилинула,  
і  болі  вже  не  відчував  
та  й  сльози  більше  не  котились.  
Її  побачив  як  вмирав,  
зрадів….  і  очі  опустились  
І  у  останню  мить  життя  
вуста  його  прошепотіли,  
«тримай  кохана  я  іду»  
Тримаю  любий,  й  відлетіли  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2017
автор: antoni.ua