Букварі і зошити, парти в три рядки,
крейда розпорошена, в класі малюки.
Привели до школи нас вперше у житті
і полинув довгий час нових відчуттів.
У рядки шикуються палички криві,
літери чергуються в кожній голові.
Поміж парт учителька повагом іде,
дивиться, малеча як лінії веде.
Четверть непомітно так, друга проплила,
вже на скроні вчительки сивина лягла.
Закінчили читанку, вивчили вірші,
протоптали стежечки в свіжім спориші…
За чотири роки хоч не знайшли руна,
матінкою другою стала нам вона.
Всім життя примудростям вчила залюбки
і в серцях лишилася наших на віки.
Вчителько, вчителько, вчителько моя,
люба неба жителька, пісня солов’я!
Визнанню і вдячності не існує меж,
ти нас, небожителько, по життю ведеш!
24.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2017
автор: Олександр Мачула