Я так хотів би прийти в сади,
У тих краях що вже стерті з мапи
Де зріли яблунь важкі плоди
Найкращі в світі кримські синапи.
Ти урожаю від них не жди,
Якщо земля не полита потом
І не порадують тебе плоди
Коли твій сад заплело осотом.
Там на прощання старенький дід
Лише своєму розкаже внуку
Що садять яблуню лицем на схід
І передасть йому свою науку.
Та розповість як не так давно,
У тих краях що вже стерті з мапи
Давили краще в світі вино,
Буяв інжир та росли синапи.
Розкішних яблунь довгі ряди,
Душі потіха й очам окраса
Згинали віти дивні плоди
Які цінились дорожче м’яса.
Можливо так би завжди було
Якби не сині бридкі погони
На мертве тіло живе лягло
В товарні з зірками брудні вагони.
І опустіло кримське село
А згодом й зовсім зникло із мапи
Засохло й вимерло все що було,
Канули в вічність й кримські синапи.
Синап тоді лиш зможе цвісти
Коли з ним поруч його господар
Я б так хотів би туди прийти
Та жаль татарин там не володар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756966
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: Вишневецький