Колись ми знов зустрінемось з тобою.
Знайде́мо сили на просте "привіт".
Мій погляд вже не буде із грозою,
Бо нам давно пора вже у відліт.
Ми будемо дивитись і мовчати,
Коли відкрита рана знов болить,
Коли в душі так хочеться кричати,
Бо досі любимо, та треба зупинить.
Зустрінемось запізно, в нас родини.
Я набрешу: " Пробач, я поспішала".
Ти відійде́ш від мене на хвилину
І так спитаєш тихо: " Сумувала?"
Я відвернусь і знову все згадаю…
Я знов без тебе. Так, тепер одна.
Та наші діти, певне, ще не знають,
Що разом носять наші імена.
02.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756983
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: Мінерва