Ми конструюємо кліше
У поведінці і у вчинках.
Життя немов пап’є-маше
Все ліпимо в буття картинках.
Кладемо непорушний шлях
З кусків граніту і бетону
І навіть у своїх словах
Встановлюємо оборону.
Одноманітність у думках,
Частіше осуд всіх і всюди.
Злісність збудована в роках
І як її відлуння – люди.
І враз дивуємось: Чому?
Наше життя суцільна драма.
При цьому йдемо у пітьму
Хоча там лиш глибока яма.
Змінити, ну, хоч щось в житті
Саме своєму – не під силу…
Простіше бути в забутті
І за життя рити могилу.
І щохвилини знову й знов
Буденність в кривду й злість топити,
Додаючи ганебність в кров…
Бо так простіше й легше жити?..
Ми конструюємо кліше
У поведінці і у вчинках.
Життя наче пап’є-маше
Складаємо в буття картинках.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757035
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко