Від неможливості втікати в ще одну,
Блукати в лабіринтах несвідомих.
Де час скрипаль мелодію сумну,
Заграє тужно в калинових гронах...
.....
Де невимовність тче свою вуаль,
Закрити небо сірими дощами.
Що сумніви, яким ніщо не жаль,
Із лабіринтів, стертими стежками.
.....
Від неможливості втікати в ще одну...
Блукати в коридорах несвідомих.
І слухати мелодію сумну,
Що грає дивно в калинових гронах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Квітка))