Мірило для любові - самота.
Вона так само берегів не має.
Її підступність - пісня.Саме та,
Що серце,мов останній подих крає.
Де кожна фраза - наче самосуд,
Хоч кожна нота - рідна крапля крові.
Лише дієз надуманих облуд
Заблукано лишається у слові.
В ній - кілометри дивних партитур
Співає острах навіть безголосий.
Думками в цій симфонії тортур
Душа - бринить! І їй цього -не досить!
У самоті лишається все те,
Чого ніхто нікому не розкаже...
Вона - мірило дивне і просте:
Тут в кожнім міліметрі небо - наше!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Вадим Димофф