Напевне, все, що можна уявити –
І навіть ві́рші! – ну куди ж без них,
Секунди днів, турботами залиті,
Найлегші мрії і найважчі сни,
Усе, що маю, все, що є в природі,
Сніги лютневі, квіти запашні,
Холодна мряка чи травневі води,
Везучі – і не надто – довгі дні –
Усе Тобі. Падіння мої, рани
І кожен крок для того, щоби Ти
В майбутньому, коли весна настане,
Змогла до краю неба дотягтись.
25.10.2017 р.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Володимир Шевчук