Засоримилась в листі червона калина,
Розкраснілася: ,,рано, мене не чіпай”
Та невтрималась, впала в обійми нетлінна.
Вітер тишу колише: ,, Кохай же , кохай!”
Полилася рікою сльоза калинова
Та розчавлені грона ніхто не збирав.
Небо нишком залишила й зірка ранкова.
Злодій, чому, ти, плід недостиглий украв?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2017
автор: Світлана Петренко