Ковток міцної кави, теплий вечір,
І нам ще довго не зімкнуть очей,
Твій голос такий ніжний і безпечний,
Хоча він стільки недоспав ночей.
Тепленька ковдра, незліченні зорі,
Старий провулок, падав перший сніг,
І як це дивно не коритись долі,
Робить по-своєму, як хтось так і не встиг.
Відчути подих, обійняти плечі,
Прислухатись до поштовхів грудей,
Забути про проблеми, побут, речі,
З тобою бути осторонь людей.
Читати вірші, грати в дивні ігри,
Сміятись і любити водночас,
Зробити те, що хтось колись не встигне,
Але ніколи і не знатиме про нас.
Холодний ранок, кава біля ліжка,
Розкриті вікна і твоє тепло,
О цій порі на вулиці вже сніжно,
І по провулках усю ніч мело.
Не треба кудись бігти, утікати,
Когось лишати буть на самоті,
Все, що зробити, - просто цілувати
Й ніколи не розводити мости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2017
автор: Кліо