Не лікуються рани, я знаю.
Лікарі мене не розуміють.
Час пройшов, але цього замало,
Щоб забути того, хто покинув.
Я хворіла тобою шалено…
Рахувала хвилини, чекала.
Зараз граю спектаклі на сцені,
І ніхто з них не зна, як кохала.
Була ненависть, посмішка, горе.
Ти не щастя. Ти мій вічний гріх.
Моє серце від слів уже хворе,
А ти просто нічого не зміг.
В моїх венах не кров, а отрута.
Відпусти вже мене назавжди.
Це кохання червоне, як рута.
Вже пора. Зброю вниз ти склади.
В тебе в серці нехай буде спека!
Вже нарешті немає розмов.
Ти знайди, милий мій, ту аптеку,
Де лікується наша любов.
24.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757350
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Мінерва