Окрилений вечір серце бідне не тішить,
Не милує очей ясний місяця плин.
Ой леле, не чекай мене більше,
Я з своєю печаллю залишусь один.
Зблудився мій спокій за тією горою,
Де не видно нічого лиш зорі одні.
Ой леле, не являйся марою,
І ночами вже більше не снися мені.
Метеор пролетів по небесному лоні,
Лиш на мить заблистів і навічно погас.
Ой леле, бліднуть маки червоні,
І як той метеор догорає мій час
Парище.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757409
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський