Розкажи все без слів ти лишень мені...
особисто, дивлячись в очі,
як довгі ночі чекають на сірі дні,
як потонути у пристрасті хочуть.
Твої руки шукать когось в темноті,
твої губи в ніч ім'я шепочуть,
серце біситься в грудях, у їх тісноті,
хочуть ласки, тепла, тіла хочуть.
Шепіт ніжний я чую крізь простір і час,
подих пристрасті мені шию гріє,
смiх веселий ледь чутно, зникає на раз,
і від спогадів душа мліє.
Шовк волосся і голосу дзвінкий кришталь,
легкий доторк тепла, томний подих,
і шаланства ледь чутна тонка вуаль,
накриває - чекає лиш згоди.
Хочу чути твій запах, хочу знати твій смак,
і в обійми так ніжно, до болю,
дай лиш повід, лиш погляд, лиш посмішки знак,
не повірити більше у долю?
Омут зелені манить, і багаття горить,
не чекаю - рахую лиш кроки,
Я Джордано Бруно, залишилась лиш мить,
поки весь не в вогні....поки....по......
29,10,17
рудій зеленоокій бестії в метро
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757672
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Олег Кокосенко