[i]"Це не моя війна" Чую я звідусіль. Коли чоловіки переховуються від військових комісаріатів, у підвалах чи мігруючи за кордон, у короткі терміни роблячи собі закордонний паспорт.
"Це не моя війна" горланить мужик у пивнусі.
"Це не моя війна" говорять байдужі перехожі, опускаючи голови.[/i]
Не можливо вбити в голову кожному, що ця війна зачепить всіх, так чи інакше ми до неї причетні. Тому це НАША ВІЙНА, того хто на фронті боронить кордони, і того хто у тилу продовжує жити мирним життям. Ця війна торкнеться своїм кривавим дотиком кожного, як би ви цього старалися уникнути. Далекі світи не врятують нікого. Дай Бог, щоб було куди повернутися.
Ця війна сьогодні.
Ця війна стосується кожного.
Ніхто не заставляє проявляти мужність та іти на фронт, просто треба скинути оболонку байдужості і всіма силами вести СВОЮ війну, навіть тут, де над головою не лунають вибухи. Словом та ділом нести волю собі та своєму народу. Об'єднані однією ідеєю ми зможемо здобути те чого прагнемо. Адже по одинці ми всього лиж люди, а гуртом ми - народ.
Зніміть же лаври зі своєї голови та до зброї. Ґверової чи словесної сталі, діями та намірами - вперед у світле майбутнє, якщо не для нас, то для наших дітей.
Щоб не лунали такі слова, які дуже часто уже виникають у голові:
Герої?
Герої вимерли давно,
Як динозаври.
Кістки вже їхні скам'яніли!
До зброї?
До зброї братись не дано.
Спадуть же лаври.
Ми цього зовсім не хотіли.
Скидайте лаври панове.
(с) Володимир Ухач
#ВолодимирУхач #Delirium #ДухНації
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1sIlL8T2hHA[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757694
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.10.2017
автор: Володимир Ухач