Листопад
Опадає листя золоте
на стежки забуті і дороги,
ніби почуття, що вже не те
у очах холодних від тривоги.
Серце захололо від журби
і сховалось сонцем у тумані,
мов любов – це казка для юрби,
що вбачає щастя у омані.
Мов похмурий світ винен у гріхах,
думку цю нав’язують усюди,
та теплом в душі, сяйвом у очах,
творять світ таким кохані люди.
Журавлі курличуть про печаль,
бо їм дім лишити доведеться
і мені по-справжньому їх жаль,
бо на серці ця ж печаль озветься.
А калина, глід, горобина
нагадають полум’ям червоним
що в мені живе, як цілина,
щастя на душі життям безсонним.
Не похмурий світ винен у гріхах,
винними лиш є байдужі люди,
бо теплом в душі, сяйвом у очах,
є любов надією усюди.
Віктор Цвіт 29.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2017
автор: Віктор Цвіт