ЖИТТЯ ДАЄТЬСЯ У ЗНАКИ

Замкнулася  в  собі  –  весь  час  мовчала,
А  інколи  кусала  кулаки…
Лиш  сам  на  сам  -  ридала  і  кричала,
Молилась,  щоб  вернулись  козаки.

Одна,  як  перст,  на  цілий  світ  зосталась,
Сини  на  фронті,  чоловік  в  землі.
Живе  сама,  немов  від  всіх  сховалась,
Вдовиця  у  далекому  селі.

Приходять  зрідка  родичі  у  хату
І,  як  дарунок  в  двері  йде  поштар.
Для  неї  –  це  завжди  велике  свято,
Бо  на  душі  постійний  є  тягар.

Якби  війна  завершилась  триклята,
Сини  вернулись,  в  неї  два  орли.
Усі  б  разом  пішли  тоді  до  тата,
Можливо  в  щасті  троє  зажили…

Орла  одного  залишила  б  вдома,
А  іншого  дала  б  у  приймаки.
Війна  іде  і  доля  не  відома…
Життя  таки  дається  у  знаки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757750
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Віталій Назарук