Замкнулася в собі – весь час мовчала,
А інколи кусала кулаки…
Лиш сам на сам - ридала і кричала,
Молилась, щоб вернулись козаки.
Одна, як перст, на цілий світ зосталась,
Сини на фронті, чоловік в землі.
Живе сама, немов від всіх сховалась,
Вдовиця у далекому селі.
Приходять зрідка родичі у хату
І, як дарунок в двері йде поштар.
Для неї – це завжди велике свято,
Бо на душі постійний є тягар.
Якби війна завершилась триклята,
Сини вернулись, в неї два орли.
Усі б разом пішли тоді до тата,
Можливо в щасті троє зажили…
Орла одного залишила б вдома,
А іншого дала б у приймаки.
Війна іде і доля не відома…
Життя таки дається у знаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757750
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Віталій Назарук