Пуста, як маківочка,
Зболена і квола.
Це я.
Голівоньку схилила.
Вітер віє мною ,
Порожньою, сухою.
Більше не буде бою.
З тобою-собою.
Розхристана душа
На полігоні
В блаженній погоні
За примарним щастям.
Зів'яну пустоцвітом.
Без плоду.
Не вірю,
Та приймаю свою кару.
Прошу прощення
І усіх прощаю.
А де ж мої зернятка?
Роса уже їх росить.
Мрію треба вміти відпустити,
Щоб проросла.
Так-от пуста я вже,
Пуста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757793
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Алла Гонда