Знову синява,
така ж холодна.
Вона заходить в наш дім.
Так, як і в сотні інших до того.
Заглядає в холодильник, в градероб, легко влазить під ковдру.
Наче живе тут усе життя.
Своїми розчепіреними пальцями гладить кота за вушко.
Дивишся їй прямісінько в очі, пильно.
Береш її за руку, за талію, за волосся.
Ніби знаєш її від народження.
Ніби ти їй брат чи навіть друг.
- "Не бійся" - тихо шепоче на вухо і швидко розчиняється.
- "Чого боятися" - думаєш... Свої своїх не видають...
І лягаєш до мене в ліжко, ще трохи холодне від її тіла.
Витягуєш руки над головою і спиш.
І я сплю.
У холодній синій кімнаті, такій, як і сотні інших.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757798
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Таміла Оріховська