Вогні міжкімнатні в долоні — і тиха...
Знадвору дощі кварталами
сірими дихають
і стукають пальцями в землю,
немов по мені. Твердій.
Сповзла з усіх стін, не зумівши
у діри вміститися знову.
Злетіло вороняче пір'я. Абияк.
З руки. Донесла.
Примарна розмита дорога
і надто повільна хода.
Позаду кімнати заснули,
зціпивши повіки руками,
і хтось говорив би між нами,
якби ти попереду йшов.
Вогні нагрівають долоні
довгими язиками.
І видно тепер геть усе,
що чорним колись було.
29.10.17, Київ #дисонансне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757799
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Іванна Шкромида