Царськії терцини


1

Всемилостивая  і  милосердна  Діво,
Царице  Неба  і  долин,
Про  Тебе  мова  ангельська  правдива

Ти  подаєш  всім  непомильний  слух,
Кого  знаходиш  із  Небес  предивно
І  благородиш  царськи  рух

До  всього  чуйного  лиш  додаєш  людині,
І  слуху  доброму  –  змістовний  такт,
І  музикальні  царськії  терцини

Наймилосердніша  всемилостива  Діво,
царице  світлосяйних  сфер,
Про  Тебе  слово  молоде  правдиве!

Я  довго  бігав  ,  мов  в  полях  дивак,
А  Ти    мене  любов’ю  й  зупинила    -
І  Ти  звеліла,  щоби  стало    т  а  к  

Вселюбляча  і  недосяжна  Діво!
Володарко  прадавніх  трав,
Про  Тебе  пісня  вітру  в  травах  
теж  правдива

І  заспіваю  Богу  просто  неба
А  Ти  мене  у  травах  розчеши
І  витонченого  прийми  до  себе

До  непорочної  кого  здіймеш  світлиці
В  любові  заспіває  з  краю  в  край:
Життя  і  смерть  –  то  одяг,
без  різниці
 
2

Сто  тисяч  сонць  і  піднімаюча  любове!
Ти  почуттям  наповнила  серця
Як  Богом  нашим  ангельська  розмова

І  днює  день,  і  ясно  ніч  ночує
І  всяк  підвісився  на  животі
І  хто  не  ангел,  той  мене  не  чує…

Хто  в  суть  протік  –  вже  днесь  її  пізнають
І  стануть  все  словами  на  Тобі
Царице,
Ти  їх  сільно  видихаєш  і  вдихаєш

Сто  тисяч  сонць  і  відпускальная  Любове,
Ти  вільно  відпускаєш,  йдеш  сама
Йде  Духом  Божим  всім  святим  основа

Любові  сило,  всіх  святих  Святая!
Це  –  снить  все  на  вколиханих  місцях
А  Ти  і  притягаєш  й  віддаляєш

І  глибше  вже  було,  й  нейде  поспіль
І  всяк  себе  кладе  неізреченно
Й  лягає  в  сіть  молитви,  не  в  постіль!

Невісто  неневісно  нареченна!
Сто  тисяч  сонць  –  і  притягальная  Любов!
Як,  Скарбе  Божий,  Ти  зійдеш  на  мене?…

Сто  тисяч  сонць!    -    і  розрішальная  Любов!
І  величальная  в  мені  Любове!!!
Ти  почуттям  наповнила  серця…
 
3

Ти  породила  нам  Царя  й  Владику,
Владичице  архангельських  світів,
Що  благоліпствують,  ухвалені  довіку

Хорами  сяючих  світил
оточена,
зійшла  вниз  для  земного
Порятування  світлих  сил

І  скільки  тут  вже  можна  бачить  серцем
То  для  причастя  до  Страшних  дарів
Народ  Христовий  ангельськи  пасеш  Ти!  

Бог  Святий  старанням  надихає
І  як  непереборная  стіна
Народ  Христовий  сильно  закриваєш

Стоять  у  темряві  стовпи  фортечні
І  ясно  світиш  в  тьмі  і  осяваєш
І  світ  віллято  на  переможні  плечі

Хорами  ангельських  світил
Оточена,здіймаєш  над  землею
Весь  порятунок  Божих  сил

Бо  породила  нам  Царя  і  Бога!

2001

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757836
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович