Не вичахають наші скроні,
Вовтузять мізки : жах і хміль.
Жнивує смерть на беззаконні,
Вдяга лаштунки серцю біль.
Звільнилась знов із божевільні
Страшна примара небуття.
Сльоза оздоблює каміння
Прозора , праведна , свята.
Чатує крук , літає низько.
Віщує темінь хижу він.
Рясніє пам"яті колиска
Відлунням виснажених війн !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757860
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Олександр Киян