Омріяна яскравими думками,
Закохана безмежністю словами
Вона танок життєвий танцювала
Від долі дива справжнього жадала…
Кудись летіли тихі сподівання
На крилах мрій дівочого кохання,
У вирії дзвеніли на світанку,
Занурюючи долю в колисанку.
Вона летіла крізь реальність світу…
Віру у диво щастям оповиту
Несла в життя і людям дарувала
Неначе горя лютого не знала…
Крізь посмішку проблискувало сонце,
Що навесні дивилось у віконце.
Крізь очі вічність ніжності плекала,
Неначе зрад і сліз не зустрічала…
Вона летіла подихами вітру
Складаючи своє життя в палітру.
Незнана, невідома і прозора
Несла надію у буття довкола…
Омріяна яскравими думками,
Закохана безмежністю словами
Вона танок життєвий танцювала
Від долі дива справжнього жадала…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757871
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко