ховають прихатні бузки
широколисті зелені лаковані язики,
що ласо лизали сонячні літні меди –
назад у теплі бруньки:
зе́ло – досконалі творіння Твої, Господи,
скидають нарядні шати
і надовго мостяться спати
скоро-невідворотно
крізь запаковане щільно вікно
біла зима ввіллється до хати,
наче струмінь холодного молока
до скляного слоїка
28.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757904
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Валя Савелюк