Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
Тернистий шлях від матері до Бога,
у когось довгий чи короткий путь.
Людина в світ з’являється безсила,
і перший крик – це плач її, не сміх.
А те, чи виростають в неї крила,
залежить, перш за все, від нас самих.
Дай Боже людям віри і надії,
любові, мудрості і витримки добав.
Здійснити змогу мав щоб кожен мрії,
а допоміг їм сили й волі сплав.
Від нас залежить ширина ж дороги
і те, яке на ній постелим покриття.
Що жде нас – те відомо лише Богу,
але і ми куєм своє життя.
30.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757910
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Олександр Мачула