Гарцює осінь в парках і лісах,
Золочені вдягає всім корони,
Берізки пофарбована коса
Підкреслила її казкову крону.
Запнулось небо в сіро-синю шаль
З лелечими тривожними ключами
Й затріпотіла стогоном душа,
Немов услід їм з болем прокричала:
«Чекайте, не спішіть у край чужий.
Іще теплом наш рідний край багатий!»
«Звичайно, хочеться нам тут іще пожить,
Але зима нас може покарати.»
І зникли-заховалися з очей,
Вони ж лелек довгенько ще шукали,
Не розуміючи в природі двох речей,
Чому птахи у край чужий втікали.
17.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757914
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Ганна Верес