Маленьке диво
У вазоні тісному
посаджу диво-квітку,
як до болю знайому,
ту любов, що є рідко.
Зацвіте вона щастям,
для самотнього серця,
як опало вже листям
все, що радістю зветься.
Хай радіє від сонця
на просторім вікні,
та душа незнайомця,
яку бачиш в мені,
як любов, що не зникне
у думках і словах,
а до холоду звикне
теплотою в руках.
Сяє цвітом густим,
незабутнє в мені,
бо навіки святим
народилось в вогні.
Квітки цвіт почуттям,
не зів’яне в душі,
як прийшли забуттям
прохолодні дощі.
Як зустріну тебе,
моя дівчино мрій,
то відкрию себе
тим багаттям надій,
що палало для тебе
в диво-квітці теплом
і ясніло до неба
загадковим нутром.
Віктор Цвіт 29.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2017
автор: Віктор Цвіт