Я пишу тобі на клапті паперу –
Бачиш, дівча, занадто ми старомодні.
Хай захищає від зимного вітру
Шматочок тепла, що передам я сьогодні.
Захищатиме, немов прадавні руни,
Що вирізав їх я на світовому древі.
Торкнуся рун отих. Вони
Спалахнуть та стануть кришталеві.
Їх легко розбити, доки ти їх не прийняла.
Та вір мені: ці букви мають силу.
Є річ одна важлива, щоб ти знала:
Та сила аж ніяк не в ритуалах.
Найбільший фетиш – то «любов».
Дивне слово поміж моїми словами.
Тож читай мої клапті знову і знов,
І хай сміються боги, що над нами.
25.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Qen0sRcjMgg[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/oIRWB4z_7PY[/youtube]
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2017
автор: Kukhta Bohdan