Я знаю: вітрам так самотньо,
Хоч начебто і безпричинно.
Їм хочеться забавок модних,
А поруч – сіріючі стіни.
Вітри у балконні надбрів'я
Поривно завзяттям штовхали,
Ліпили доволі настійно
Мозаїки листям опалим,
А ті – жалюзійно в роботі,
В шибках – ні усмішок, ні діток.
Ну хоч запитали би: «Хто там?»,
Покликали би обігрітись.
Закрилля вітриськам погладжу,
Зізнаннями їх успокою.
Пом’якнуть загострені кряжі,
Розніжаться попід рукою?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2017
автор: Оксана Дністран