Буває вдосвіта зірки́ вже догорають,
минає ніч й світанок настає,
тумани тишею дерева огортають,
лякати темрявою ліс перестає.
А новий день вітрила напуває,
і сонця диск торкається води.
Так дивовижно вдосвіта буває –
для цього варто знов сюди прийти.
Лише птахи про тишу мало знають,
раптово вдосвіта лунають голоси,
птахи щебечуть, зовсім не змовкають,
хоч як про тишу ти їх не проси.
13.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758042
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.10.2017
автор: Пасічник Анатолій