Моє серце лежало дороги обабіч
й ледь билось, ховаючись в крони дерев…
Дні волочилися сонні і п’яні,
під ребра годинами били мене…
Я прокидався брав небо й повітря,
напивався дощами з осінніх глибин…
Думки розливались в моря наче ріки,
і я залишався, як постріл один …
…………………………………………
Закутує в холод чекання й надія,
дерева мовчать й розгублені крони…
Я наче дитя до останнього вірив
усім…, а зараз, боюсь, що нікому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2017
автор: Матвійчук