Іще до дна не випите вино,
Не скурена остання сигарета.
Життя творить небачене кіно,
Ховаючи непізнані секрети.
Я п’ю вино - горить товста свіча,
В каміні дрова майже догоріли…
На ліжку, як клубочок, спить дівча,
А тіні на стіні - закам’яніли…
Дівча муркоче, гріється в теплі,
Я п’ю вино і думи солов’ями…
Вже сиві ми – колись були малі,
А як ми помінялися з роками.
Не можна залишитись без вина,
Не варто долю власну поміняти.
Життя іще не випите до дна…
Про це ми маєм, друзі, пам’ятати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758212
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2017
автор: Віталій Назарук