Найбільший жах - це втратити себе,
Забути, як дитину на вокзалі.
Воно мале чекає лиш тебе
а в тебе знов гастролі, фестивалі...
Ця крихітка і плаче, і кричить:
За що? Чому? Яка причина?
Як же маленькій пояснить?
Вона лиш проводжає потяги очима.
Хто їй поможе? Та кому вона потрібна?
Занадто совісна і правильна - тепер одна.
Ти віддала малу за кусень хліба!
Тепер без неї але з ним - така ціна?
Не полишай її, не полишай!
тобі без неї не прожити.
Хто любить, той не може - пам"ятай,
тебе отак осиротити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2017
автор: Ксеня Шелест