[i]А дощ балагурив по да́ху,
І мої мрії дали маху,
Скотились десь у ринву неба,
А звідти кажуть : " Гов, не треба,
Бо Вас налилося вже стільки,
Що можна запускати ріки..."
Та в мене є одна єдина,
Така розпливчаста картина,
Як діжка снів повнилась паром, -
З Тобою умивались разом
Калюжами гірких реалій...
Любов - то ж не тільки гербарій,
А ганчірки щоденних турбот...
Лиш дощ бубнить : " Все буде тіп - топ ... "
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2017
автор: Мандрівник