Таку усмішку треба заслужить,
У ній і пристрасть і покірність ніжна.
Душа рвонулась в небо – і летить,
Аби прийнять благословення вишніх
На волю, на феєрію, на гріх,
Зневаження химерних норм і правил,
Щоби у цій прадавньо-юній грі
Жінки на щастя не втрачали права.
У цій усмішці впевненість тверда,
Віків досвітніх непорушна віра,
Коли серця своїх прекрасних дам
Виборювали в рицарських турнірах.
Де переможець – мужній, молодий.
До нього серце – птахою до сонця…
Твоя усмішка – явно приз не мій.
Мене забули лаври переможця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2017
автор: stawitscky