я знаю: твої коліщата вже крутяться –
пали свого вогника, та розпалюй ясніше.
втім, твоє серце – холодний камінь.
ти вся в гріхах та збоченнях,
ти аж спливаєш молитвами й каяттями.
знаю, знаю про твого там любчика нового.
але ти приходиш: нечасто, та час від часу,
щоб на колінах благати собі пробачення.
так, моя люба, – я вмію читати в твоїх думках,
як закохані люди читають в чужих очах,
бо ми – співучасники в злочині.
так, ми напарники, два чоботи пара.
ти приходиш без зброї, а усміхаєшся, мов бандитка.
та й стукаєшся до мене в вікно щоночі.
ти ніжніша, ніж панна аляска,
ти чорніша, ніж лімузин.
ти усміхаєшся так глузливо,
що я тобі радий. вважай, що я твій заручник.
і ось, коли все розсипається й валиться,
і б'ються вазони з квітами,
і температура літає високо, як орел,
ти наближаєшся близько,
ти вибачаєшся слизько,
і розкладаєш все знов
рядочками по поличках:
ми напарники в злочині, так.
о, ми напарники в злочині! так.
і ось, коли знов все валиться,
б'ється і падає з гуркотом-дзвоном,
ти повідаєш казку про сліпу-пресліпу сніжану,
пригорнувшися міцно;
і вкладаєш нас двох рядочком,
як дві паралельні лінії,
і тоді вже й дурному ясно: справді,
ми напарники в злочині,
а інакше й бути не може
за твором: partners in crime, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2017
автор: Crystal view