Намалюю вогонь і зігріюсь об нього надвечір,
Уявлю, що тепло проникає по венах углиб,
А довкола – сім’ю: батька, матір і лепет малечі,
Дідуся, що у брилі - чистісінький піддубень-гриб.
Намалюю їх так, щоб миттєво усі оживали,
Гомоніли по черзі про звичні буденні діла,
Смакували картоплю в мундирах з просоленим салом,
Не спішили вставати, збирати миски зі стола.
Разом з ними і я непомітно присяду скраєчку,
Намистиночки слів із долівки у пам’ять змету,
Мирний тріскіт вогню долинатиме символьно з печі,
Розливатиме щедро в кімнаті просту доброту.
І не чутно тут буде завіїв брехливих з екранів,
Не проникне засилля чужинських агресій, доктрин.
Я посиджу тихенько, мудрішою трішечки стану,
Щоб вернутися знов у безладний стрімкий часоплин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758342
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2017
автор: Оксана Дністран