4
....................
Досить!
Диявол! –
корпо-тогосвітними...
Спасеш мерців того світу,
як мерці звідти
керують такими ж у цьому:
в «спільній привітності»?
Воля не-Христова! –
порочність! завада!
завада для Любові.
Відмова! –
випий море,
сліпа з роду до гробу, гадино.
Здохнеш, збезкриліла,
без Синового слова!!
Стримано б мені
за Христа помирати:
бунт рабський – невігласів:
не аристократів.
...Люблю! люблю! –
люби мене, Маріє!
Краще люби! –
Ти богом вогневієш –
наймилосердніша!!
Прости мене,
прости і їх,
я музикант –
а пальці вже дерев'яніють!..
у мене й руки тут закам'яніють...
і весь я тут – задебелію!...
любов’ю серця
вибраний у Царство!
Та скільки ж їх,
у полотні сирім, від господарства...
Спаси,
зглянься, серце Маріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758390
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович