Стежиною через поля
Іду до рідного порогу.
І прокидається земля,
І я молюся сонцю й Богу.
Кругом хліба, одні хліба,
На сході сонце піднялося...
Скрізь пшениці, рясні жита,
Де вже сформоване колосся.
І я вдихаю хліб землі,
І рвуться на шматочки груди.
І дозрівають на стеблі
Хліба, які зростили люди.
Я по стежині босоніж,
Неначе вперше йду додому.
І відкривається навстіж,
Мені стежина, мов чужому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758399
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2017
автор: Віталій Назарук