Позаздрю всім, хто залягає в сплячку
Від осені до самої весни,
Кому не треба ворушить заначку
По сім разів, страхаючись війни...
Тим, хто не чує про гіркі події -
Вже смокче досі лапу, та й усе,
Зими не бачить, а весні радіє -
Вона тепло і їжу принесе...
Там, у берлозі, де нема субсидій,
Не соромно за газ і Нафтогаз,
Бо під травою не обсядуть злидні
Із року в рік, та і на рік не раз...
Але радію: гроші є в держави,
А ще... у неї є такі мужі,
Що забезпечать будь-які застави,
Обійдуть найкрутіші віражі...
І спритні, і завзяті, і багаті,
Ще молоді, а вже давно святі -
Їм всеодно, що десь в холодній хаті
Старі і немічні... і зовсім вже не ті,
Бо молодість згубили у роботі
На фабриках, заводах, на полях,
У тракторі, на фермі у чоботях...
Ніхто й не думав, що є легший шлях...
Лиш крик душі, (але його не чують,
Та і не прислухається ніхто) -
Не осучаснять і не зарахують
Ні в стаж, ні в пільги... Браво, шапіто...!!!
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758401
Рубрика:
дата надходження 02.11.2017
автор: Наташа Марос