У когось фобія води,
У когось темряви і висоти,
А у мене одне коротке слово - "Ти"
Так...ось це чудове почуття,
Пристрасть, вірність, доброта...
Веде в оману молоде дівча,
Чому? Питає і вона,
Чому? Чому цей шлях
Увесь присипано цвіллю,
Забито у серце цвях,
Та ще й посипано сіллю,
Чомусь лише невірність,
Зрада і використання...
Коли це все мине?
І прийде справжнє кохання?
Можливо гра, а можливо доля,
Нічого ми не в змозі знати,
На це уже не наша воля,
Скільки і кого чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2017
автор: Катрін Гарай