[b]Жовтими барвами, жовтими,
Листя кружляє дорогами.
Осінь тікає з касетами,
Відеоплівки горять,
Зникають сюжети.
Де ми ніколи не кінчимось,
Дотики, погляди, вірші там.
Де ми лиш фрагманти із фільмів,
Й прагнемо бути вічними.
Осінь тікає з білетами,
Я ловлю її за руки,
Щоб відчути на мить,
Ті солодкі моменти.
Де ми торкались губами [img][/img]
Солоними,
Неба чорного.
Та осінь тікає,
А час із під рук вислизає.
Секунди, хвилини, моменти,
Подихи і ті міліметри до твого
Серця,
Що нас відділяли.
Вже давно згоріли,
На забутих вокзалах,
Як у надто вже
Драматичних серіалах.
Та ми лиш частина невдалої історії,
А світ вкотре котиться й котиться…
І так хочеться
Створити власну планету
Із спокою,
Без болю, ненависті, гніву і докору.
Де можна в обійми осені кутатись,
І знати, що краше, ніж зараз
Вже більше не буде.
Та відеоплівки горять,
І зникають сюжети,
Де ми й досі
Обіймались
На обдертих касетах.
І замість того, щоб бути щасливими,
Ми стаємо іншими, невільними.
Складаємо нові історії,
В яких нам точно не бути
Двоє.
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2017
автор: Сюзанна Мотрук