Ти заплатиш без решти, підеш, посміхнувсь на додачу,
Наче бонус мені, твоїй рідній чужій незнайомці.
Обійми й поцілуй мене так, мов для тебе щось значу.
Підійди, не хвилюйся, я все ще на твоєму боці.
Коли бронхи по вінця наповнені отруєним киснем,
Барабанні перетинки спалені лиш одним голосом;
Я впускала тебе своїм пульсом до артерій навмисно,
А тепер ти для мене є щепленням, газом і тормозом.
Так залежна від тебе, хоча я знаходжусь на волі,
Я спалила всі органи, випила розчин до дна.
Моя права легеня має 3, а ліва - 2 долі,
Як шкода, що натомість у мене є тільки одна.
Пам'ятаєш, раніше у мене була одна мрія:
Щоби серце твоє, як у мене, билось ліворуч?
В сімнадцять у мене з'явилась страшна алергія:
З очей біжать сльози, якщо ти знаходишся поруч.
Тепер втрачено все, я не знаю - хотів, не хотів.
Вже мене не знайдеш, значить більше ніколи не втратиш.
Ти заплатиш за все - від мурашок до сказаних слів,
І, звичайно ж, без решти, бо інакше ніколи не платиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2017
автор: Іра Герасименко