Дощ за вікном вистукує сонети,
малює краплями мої сумні думки,
знаходить рими швидше, ніж поети,
і недописані гортає сторінки…
За склом негода пристрастю шокує,
свинцеві хмари впали з висоти,
а дощ мого кохання не шкодує,
між нами осінь палить всі мости.
Коли вже дощ на прозу переходить,
малює чийсь розмитий силует,
лише тоді мене від болю зводить,
бо у вікні я бачу твій портрет…
24.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2017
автор: Пасічник Анатолій