І є років нещадний листопад,
Жіноча врода, як п’янка отрута,
І рветься серце крізь засилля грат
До перевалу «бути чи не бути»
Ламаючи усталеність життя
І не ймучи упізнаному віри
До марева намріяних звитяг
З жахкою непоступливістю звіра.
Скількох привів на плаху мудреців
Цей потяг переможно-незбагненний!
Синиця задрімала у руці,
А журавель курличе, як знамення
Бо коні знов летять навперегін,
І прошивають блискавиці хмари…
Таким не треба навіть ворогів,
Яким судилась пристрасність Ікара.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2017
автор: stawitscky